«Курилівські мої острови…»

Сміх лунає в високій траві.

Лепрекон то чи фея Дінь-Дінь?

Курилівські мої острови –

Місце дії моїх сновидінь…

Тетяна Курило

Сільська школа – це осередок тепла і культури. Працівники Молодіжненської школи жартома називають своє місце роботи «рукавичкою». Спочатку 200 учнів, потім 300 і так далі до семисот. І всім місця вистачає, і тепла, і уваги. Колектив дружний, злагоджений. Хочеться розказати про кожного, бо всі – особливі і унікальні. За яким критерієм обрати того, з кого розпочнеться знайомство з нашим колективом? Можна, наприклад, взяти рік народження… Ні, краще вже в алфавітному порядку, і дуже вдало, що прізвище нашого директора починається з літери «А». Можна почати з єдиного у нас поки що вчителя чоловічої статі, до того ж випускника нашої ж школи. І раптом – підказка. Ювілей! У 2021 році виповнюється 20 років від того дня, як в наш педагогічний колектив влилася вчителька зарубіжної літератури Курило Тетяна Севастянівна. Вітаємо! З неї і почнемо.

Тетяну Севастянівну можна назвати цілком щасливою людиною. Все, з чого складається жіноче щастя, у неї є: краса, здоров’я, коханий чоловік, слухняні діти, чарівні онуки, затишний дім. І цікава робота. Більше того: за вдалим збігом обставин, робота співпала із захопленням. Найважливішим захопленням свого життя вчителька літератури називає літературу. «Я би сказала, що я вся складаюся з літератури, — говорить Тетяна Севастянівна. – Якби так про себе не сказав вже Франц Кафка». Ім’я цілком літературне: щойно почуєш – враз виринають з пам’яті Пушкінські рядки: «Итак, она звалась Татьяна…» І так далі, за змістом.

Тетяна почала читати дуже рано, в чотири роки. Коли родина переїхала з шахтарського міста у невеличке мальовниче село, бо тато захворів на запилення легенів і йому потрібне було свіже повітря, чутка про дивну дитину пройшла серед місцевого населення. Приходили знайомитися, приносили свої газети, щоб перевірити, чи справді та мала вже читає. А мала читала, з великим задоволенням демонструючи своє вміння. В родині був культ читання. Дома завжди було багато книжок, крім того книги бралися в сільській бібліотеці. Мама виписувала майже всі газети і журнали, які тоді були. І навіть лімітовані видання – «Иностранная литература», «Роман-газета», «Вокруг света». А вже дитячі – і «Малятко», і «Барвінок», і «Юний натураліст»…

Тетяна Севастянівна любить згадувати своє дитинство. Воно пройшло в селі, де поруч було водосховище у формі великого кита. «Чудо-юдо риба-кит…» У старших класах Тетяна любила ходити на луг біля цього величезного кита збирати квіти, водила за собою зграйку сусідської малечі, розповідала казки, які вигадувала сама, діставала нові казки із «чарівного мішечка». «Моє дитинство було прекрасним. В ньому були високі піонерські вогнища і пісні, гра «Зірниця» і КІД – клуб інтернаціональної дружби. І день народження у мене – 18 травня, а святкувала я його з усією школою 19, бо це було грандіозне свято для всіх піонерів. Я нікому не дозволю ампутувати моє дитинство, воно ніколи не буде кульгавим».

Тетяна Севастянівна багато читає, до того ж сама пише вірші та прозу. Свій перший вірш маленька Таня написала під враженням від новини, яку почула по радіо: загинув улюбленець усієї планети Земля, перший космонавт Юрій Олексійович Гагарін. Разом з Гагаріним розбився пілот Володимир Серьогін. Тоді вразлива дитина написала декілька віршів, в які вклала весь свій біль, усі свої переживання.

Своїм учням вчителька зарубіжної літератури не втомлюється нагадувати, що людина – це не тільки матеріальне тіло, а й духовна сутність. І так само, як тіло вимагає, щоб його годували, зігрівали, мили, напували, так і духовна сутність потребує живлення, очищення і тепла. А це все, в першу чергу, дає художня література. І ще Тетяну Севастянівну хвилює те, що люди стали мало співати. «У Давній Греції рабам заборонялося співати: тільки вільна людина мала право насолоджуватися мелікою. А ми самі, немов раби, навушники у вуха – і слухаємо, як хтось за нас насолоджується співом». Спів – це існування. Так говорив Райнер Маріа Рільке, австрійський поет, який, до речі, дуже любив Україну, називав Київ найближчим до Бога містом, а українців – людьми з глибокими душами.

В Молодіжненській школі діє театральний гурток «Мрія». Керує гуртком Тетяна Севастянівна, вона сама пише п‘єси, по-своєму інтерпретуючи відомі казкові сюжети, разом з дітьми готує костюми і декорації, підбирає для вистав красиву музику. В роботі над виставами допомагає вчителька школи Булай Марина Олександрівна, яка разом з дітьми виходить на сцену, грає різних персонажів. В кожній виставі діти обов’язково співають разом пісню. Адже спів - це існування.

Наталія КРАВЧУК,

голова Первинної профспілкової організації Молодіжненського ЗЗСО

Вірші Тетяни Курило

Девушке полтинничек

          Не верь всему, что говорят поэты.
          Не восемнадцать, лучший возраст – пятьдесят,
          Когда ты не на бал летишь в карете,
          А дремлешь в теплом доме поросят.

          Когда ты знаешь: лучший из трех братьев
          Тот, что построил дом из кирпича.
          И крепкий дом на райские объятья
          Не поменяешь больше сгоряча.

          Когда козлята сами на капусте,
          Не ждут от мамы вымя с молоком,
          Сидишь в уюте, держишь перст на пульте
          И кофе пьешь с ванильным колобком.

          Подушки целы. Те, что уцелели.
          Уже не будешь по ночам кусать
          От ревности. Сварили боб и съели,
          Тот, что мешал тебе когда-то спать.

          Твой принц – он здесь, посапывает рядом,
          Покладистый, как плюшевый медведь.
          Потрогать можешь и окинуть взглядом,
          При этом от любви не умереть.

          Ты можешь сбросить стоптанную пару
          Хрустальных туфелек, чтоб принц отнес в ремонт.
          Жизнь в пятьдесят – как в сказке старой-старой:
          Задания сложнее каждый год.

          Зерцалу строгому позволено признаться:
          В душе ты – девочка, которой восемнадцать.

1
Всё, что было когда-то загадкой,
Расписала по нотам жизнь.
Белый кролик сверкнул мне пяткой.
Ну, хитрец, догоню. Держись!
2
Я за кроликом – в Зазеркалье.
Время вдруг повернулось вспять.
В мире хрупком, как звук хрустальный,
Мне сегодня лишь 25.
3
25 – оголяю тело
Инфракрасным и UV-лучам.
25 – всем вокруг есть дело,
Где и с кем я не сплю по ночам.
4
Белый кролик оставил метку:
На виске больше нет огня.
Вот сейчас бы найти конфетку
Под названием «Съешь меня».
5
Съем, и талия – ствол березки,
А коса – как плутовки мех,
Взгляд довольной мартовской кошки
И колдуньи веселый смех.
6
За конфеткой тянусь рукою…
Ем, едва разглядев слова.
Что такое? Ну, что такое?
Возвращаюсь – в 52.

Інформаційні бюлетені

Бюлетень 34/2023 — Все про пільги для учасників бойових дій та членів їх сімей

Бюлетень 33/2023 — Щорічна відпустка дрібними частинами: чи можна надавати по 1, 3 чи 5 к.д.?

Бюлетень 32/2023 — Заклад виходить із простою: як оформити трудові відносини з працівником, який за кордоном і не може працювати